Висновки

   Проблема розвитку пізнавальної самостійності учнів є однією з найбільш актуальних в педагогічній теорії і практиці. Об'єктивна можливість розвитку пізнавальної самостійності зумовлена діалектичним характером навчального процесу. Як одна з властивостей навчальної діяльності школяра пізнавальна самостійність характеризується динамічним взаємозв'язком мотиваційного, змістового і організаційно-процесуального компонентів.

         Взаємозв'язок пізнавальної самостійності з різними аспектами навчального процесу різноманітний. Тому в навчанні вона виявляється різнопланово: у процесі формування всебічно розвиненої особистості – як мета навчання; у процесі засвоєння знань умінь і навичок – як засіб підвищення усвідомленості та дійовості засвоюваного матеріалу. Водночас дидактика розглядає пізнавальну самостійність учня як результат ефективно організованого навчального процесу.

         У психології стверджується, що «потреба – це загальна спрямованість активності дитини; потреба – психічний стан, який створює передумову діяльності, але сам не визначає характеру цієї діяльності… Незважаючи на те, що всім дітям властива потреба у нових враженнях, яка переходить у так звану невситиму пізнавальну потребу (Л.І. Божович), вона може по-різному реалізуватися залежно від умов навчання. В одній ситуації пізнавальна потреба може бути задоволена одержанням позитивної оцінки, в іншій – за більш досконалої організації навчального процесу – учень починає прагнути і до оволодіння засобами самостійного набування знань».

         Таким чином у, пізнавальній активності важлива її спрямованість, змістова характеристика, Отже, завдання вчителя полягає не тільки в тому, щоб розвивати природну допитливість молодших школярів, а й навчити їх ставити пізнавальні запитання, які вимагають активного оперування знаннями, точного вибору способу дії, виробляють уміння міркувати в заданому їм напрямі: «від пізнавального запитання – до розв'язання пізнавальної задачі».

         Навчання молодших школярів уміння ставити пізнавальні запитання передбачало систематичність, багаторазовість вправлянь і поступову самостійність учнів у цій роботі. Усталеною є думка про те, що як і дошкільники, молодші школярі – «юні чомучки». Вони часто про все запитують дорослих і, як правило, їх не задовольняє коротка відповідь. Молодші учні неодмінно хочуть знати причину подій, як і за яких обставин вони відбувалися, тощо. Саме цим, на думку відомого психолога В.В. Давидова, молодші учні відрізняються від «чомучок»-дошкільнят. Як свідчать численні спостереження, природна допитливість молодшого школяра виявляється в основному за межами класу і не стосується тих понять, які є предметом засвоєння на уроці. Спеціальне дослідження цього питання дає змогу стверджувати, що в багатьох випадках на уроці ще переважає активність вчителя, який показує, розказує, ставить запитання, а активність учнів виявляється, як правило, у відповідях. А для розвитку пізнавальної активності школярів цікавих пізнавальних запитань учителя недостатньо, треба, щоб і в самих дітей виникали запитання, щоб вони вміли самостійно запитувати про нове, невідоме.

         Цю думку підкреслювали видатні педагоги – А. Дістервег, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський та інші. Вони вважали, що в дитячих запитаннях виявляються пізнавальні потреби, духовні запити дитини, природні нахили і здібності. «Добивайтесь того, щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле – щоб перед ними постало питання, - писав В.О. Сухомлинський, - якщо вам удалося цього досягти – маєте половину успіху… Адже запитання збуджують бажання знати».

         Отже, для успішного розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів необхідно формувати в учнів пізнавальні проблеми, розвивати бажання й уміння працювати самостійно, наполегливо добиватись результату у виконанні самостійних завдань. Шляхами такого формування є раціональне поєднання репродуктивної і продуктивної діяльності з метою доцільного збільшення питомої ваги частково-пошукових методів: запровадження в зміст початкового навчання спеціальної системи пізнавальних завдань, використання ефективних засобів керування пошуковою діяльністю молодших школярів, на різних етапах навчання.